Судмедекспертиза – це не лише розтини.

   Він один з найвідоміших в Україні експертів. Його знають в Польщі і Німеччині, Росії і Угорщині. До його порад прислухаються у найрізноманітніших куточках Європи. Судмедексперт з Буковини завжди бажаний гість за кордоном. Його науковими працями користуються студенти, науковці майже з усього колишнього Союзу. Він – професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України, володар не одної державної нагороди, завідувач кафедри, начальник Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи, головний судмедексперт області Віктор Бачинський. Днями наш кореспондент зустрівся з цією знаною людиною, керівником. Хотілося поговорити про його здобутки в науці, про плани на перспективи, а вийшло, як завжди, усе звелося в основному до проблем, які непокоять судмедекспертів і не тільки їх.

     Пане професоре! Три роки тому Ви першим забили тривогу на всю Україну з приводу нового Кримінально-процесуального Кодексу України, зокрема, ст. 238 «Огляд трупа», яка могла в кінцевому підсумку призвести до колапсу держави. А що цього разу Вас непокоїть?

– Не для кого не секрет, що наша Верховна Рада штампує у рік від 220 до 350 законів. Їх якість не витримує ніякої критики: не встигли видати закон «на пора», як тут же до нього вносять 700-1000 поправок, доповнень. Так, власне, сталося і з Кримінально-процесуальним Кодексом (а хіба тільки з ним, згадайте закон «Про мови»). Тоді законотворець настільки ускладнив процедуру проведення небіжчика в останню путь, що, здавалося, ось-ось станеться колапс. Я і забив тривогу: написав звернення до Генпрокуратури, МВС, Мінздоров’я. Слава Богу, вдалося «вирулити», я не кажу, що проблему вдалося спростити. На сьогодні, як на мій погляд, людина продовжує бути соціально незахищеною (згідно з тим же, уже згадуваним Кримінально-процесуальним Кодексом). Зараз, щоб зняти потерпілому побої, треба пройти крізь чимале коло бюрократичних вимог. Щоб провести освідчення потерпілого, суд повинен видати ухвалу, а щоб її видати, треба провести засідання суду, а щоб його провести – за це треба сплатити судові витрати. А це – не кожному по кишені. От і виходить, що людина постраждала, а грошей, щоб себе захистити, у неї (або у родичів) немає. Тому і не дивно, що зараз кількість прийому потерпілих, звинувачуваних на паперах скоротилася щонайменше на 50%, але ж це не відповідає реальному стану речей. Тому я разом із моїми колегами-судмедекспертами України, народними депутатами, запропонували новий проект Закону про судово-медичну діяльність.

– Його вже розглядали, пропонували внести у порядок денний Верховної Ради?

– Так, цей проект закону розглядався в комітеті Верховної Ради. До речі, я виступав під час його представлення. Що ми очікуємо від цього закону? Ну, хоча б зміни ставлення державних мужів до нашої служби. Дотепер нас практично не чули. Ви знаєте, скільки різного роду експертиз проводиться щороку працівниками нашого бюро? Майже 15 тисяч, з них 300 особливо складних, і навіть з інших областей. А отримуємо за свою працю, як звичайний лікар. Це при тому, що навантаження на одного члена комісії у нас щонайменше – 75 експертиз, а у сусідній Білорусії – 20. Це якщо експертиза проводиться комісійно, за участю не менше 3 спеціалістів. А всього, на одного судмедексперта припадає в рік 200 розтинів, а мало б бути 80120. Якщо не буде суттєвих «втручань» у суть цього законопроекту, то ситуація мала б змінитися на краще. А головне, судмедекспертиза вийде з-під підпорядкування Міністерства охорони здоров’я і опікуватиметься безпосередньо Кабміном. У вже згаданій мною Білорусії судмедекспертиза підпорядкована Комітету судмедекспертизи, а той – безпосередньо президенту країни. Усі ці проблеми ми нещодавно обговорювали на науковій конференції у Львові.

– Від чого найбільше потерпають наші краяни, судячи з вашої статистики?

– Найперше – від травм різного характеру, отруєння, передозування алкогольними напоями: 200-300 чоловік в рік гине. На другому місці – суїциди: від 110 до 150. Половина усіх розтинів пов’язана з ненасильницькою смертю: гострою серцево-судинною недостатністю, захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Наші спостереження дають нам право стверджувати, що у більшості таких випадків люди не лікуються, бо не мають за що. До лікарів, якщо й звертаються, то як правило, за мить доставки їх до нашої служби.

– У пересічного громадянина вже давно склалося викривлене враження, що Ваша служба в основному займається розтином трупів. Але ж це не так?

– Ви самі вже відповіли на це запитання. До нас звертаються і афганці, і «атошники», в’єтнамці, і учасники військових подій в Угорщині, і ще багато, багато інших. Усі вони хочуть засвідчити поранення, щоб потім встановити групу, інвалідність, одержати відповідні підтвердження! Додам, що усі доставлені трупи з Донбасу так чи інакше пройшли через наше бюро.

– У першому цьогорічному номері журналу «Судово-медична експертиза» прочитав Вашу статтю і дізнався ще про один цікавий напрямок вашої діяльності. – Ви маєте на увазі проблему ожиріння і косметологічних операцій?

– Як не прикро, але намагання окремих людей позбутися зайвої ваги шляхом косметологічних операцій нерідко закінчуються смертельними наслідками. У вищезгаданій журнальній статті йдеться про випадок із громадянкою Д. 1968 р. народження, яка поступила на стаціонарне лікування в одну із лікарень міста зі скаргами на надлишок жирової тканини передньої черевної стінки. Дані скарги хвора відмічала впродовж останніх 7 років. Пацієнтці було зроблено пластичну операцію. Спочатку було усе добре, але вже дуже скоро наступила смерть. Внаслідок розтину тіла було встановлено, що після операції в організмі відбулися суттєві зміни, стався набряк головного мозку, дався взнаки варикоз вен гомілок, змінилися контури печінки, нирок, дав про себе знати міокард, які мали місце і при житті небіжчиці. Отож, перш, ніж робити операцію, навіть б, здавалося, косметологічну, варто ще і ще раз обстежитися, проконсультуватися з лікарями.

Розмову записав Дмитро МИРОНЮК.

Ва-Банк
№10 (725)
16 червня 2016 р.